Фінансова звітність, яка визначається як завершальний етап фінансового обліку, відображає функціонування бухгалтерського обліку. Об'єкти в веденні бухгалтерського обліку перетворюються в елементи фінансової звітності у вартісних показниках, навіть при веденні бухгалтерського обліку із застосуванням натуральних вимірників. Однак фінансова звітність не використовує повністю інформаційні можливості бухгалтерського обліку для потреб управління.
Метою фінансових
звітів загального призначення є надання інформації про фінансовий стан,
фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання. Ця
інформація корисна для широкого кола користувачів при прийнятті економічних
рішень та демонструє результати ефективності управління ресурсами
господарюючого суб’єкта.
Основні споживачі
інформації, яку надає фінансова звітність, - зовнішні користувачі, які не
можуть впливати на формування показників фінансової звітності. Проте фінансова
звітність повинна повністю задовольняти їхні інформаційні потреби.
Різні групи користувачів
мають різні потреби в інформації, яку надає фінансова звітність.
Управлінська (внутрішня) звітність - це комплекс
взаємозв'язаних даних і розрахункових показників, що відображають
функціонування підприємства як суб'єкта господарської діяльності. Ця звітність групується в цілому по
підприємству та в розрізі структурних підрозділів. Внутрішня звітність є
ключовим джерелом інформації для аналізу та прийняття рішень. Однак внутрішні
звіти часто готуються різними відділами у довільній формі, що призводить до
невзаємозв'язаного набору форм і надає недостовірні дані про діяльність
структурних підрозділів і підприємства в цілому.
Створення
цілісної системи внутрішньої звітності можливе лише при наявності відповідної
інформаційної бази та узгодженості змісту та форми звітів. Внутрішня звітність
формується відповідно до характеру діяльності підприємства, його цілей та
завдань управління на всіх рівнях. Тому форма звітності повинна максимально
розкривати зміст її показників. Вимоги до змісту висувають безпосередньо
користувачі управлінської звітності, які повинні пояснити працівникам, як
складається звіт, яка інформація необхідна, у якому вигляді, обсязі та у які
терміни.
Оскільки головною метою управлінського обліку є забезпечення внутрішніх
користувачів на всіх рівнях управління повною та достовірною інформацією,
значення мають порядок і принципи підготовки звітності, що є ключовим елементом
методу бухгалтерського та управлінського обліку.
Принципи формування
внутрішньої управлінської звітності включають:
·
Принцип
Адресності – звітність складається за запитами відповідних користувачів.
·
Принцип
Достовірності – інформація в звітності має бути підтвердженою відповідними
первинними та внутрішніми документами, викликуючи довіру користувача.
·
Принцип
Повного відображення – звітність має містити всю необхідну інформацію, не
перенавантажуючись зайвою.
·
Принцип
Періодичності – використання різних періодів часу (декада, місяць, квартал,
рік).
·
Принцип
Оперативності – інформація в звітності повинна випереджати будь-які рішення,
складаючись в міру необхідності.
·
Принцип
Конкретності – звітність повинна містити тільки інформацію, що визначена її
метою.
·
Принцип
Варіативності – звітність повинна містити кілька варіантів подій, які можуть
впливати на рішення, сприяючи вибору найкращого.
·
Принцип
Аналітичності – звітність має включати детальну аналітичну інформацію по
відповідних об'єктах.
·
Принцип
Корисності – витрати на складання звітності не повинні перевищувати її ефект
(вигода) від використання.
·
Принцип
«Психології людини» – звітність повинна враховувати психологічні особливості та
рівень підготовки користувачів.
При складанні
управлінської звітності рекомендується використовувати принципи формування
фінансової звітності, які визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і
фінансову звітність в Україні». Для кожного виду виробництва слід
використовувати окремі форми управлінської звітності, що включають:
·
Накопичувальні
звіти (оперативні) – складаються окремо за видами виробництва, біологічними
активами, продукцією, структурними підрозділами, центрами відповідальності,
сегментами підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);
·
Зведені
звіти (поточні) – складаються на основі накопичувальних форм звітності та
містять систематизовані дані по видам виробництва, об'єктах обліку, про
діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал);
·
Підсумкові
звіти – представляють результати діяльності структурних підрозділів, центрів
відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період
(квартал, рік).
Податкова
звітність - це сукупність дій платника податків (або його представника) і
податкового органу щодо складання, ведення і подання документів установленої
форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його
майнове становище, фіксують процес обчислення податку та суму, що підлягає
сплаті до бюджету. Податкову звітність може складати сам платник податку або
його представник, або податковий агент.
Податкову
звітність подають до податкових органів після закінчення звітного періоду в
установлені законодавством строки. Терміни подання податкової звітності
визначаються для кожного податку окремо. Першим днем подання податкової
звітності вважається день, який слідує за закінченням звітного податкового
періоду. У разі, якщо останній день подання податкової звітності припадає на
вихідний чи святковий день, то днем подання звітності вважається наступний
операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності
можуть бути продовжені відповідно до правил, визначених податковим
законодавством.